Позиція

1.06.2014

Василь Зеленчук: «Якщо не я, то хто?»

Про родину, життєві принципи в роботі та причини, з яких господарник, меценат та батько шістьох дітей пішов у депутати: відверто з перших вуст про головне – від першого заступника голови Херсонської обласної ради Василя Зеленчука.

 

  1. Василь Васильович, Ви давно та ефективно займаєтеся розвитком аграрного підприємства на Херсонщині. Чому вирішили взяти на себе додаткове навантаження та балотуватися у депутати? І взагалі, чим керуються люди, які приймають таке рішення?

— Я така ж звичайна та проста людина, як усі. Можливо – більш активна, ініціативна та принципова. Я скільки пам’ятаю себе дорослим, то весь час займаюся громадською діяльністю, саме тому і прийняв рішення балотуватися. Для мене – це найефективніша можливість не сидіти склавши руки та бути корисним громаді, змінювати її життя на краще. І на мою думку, облрада саме цього скликання показала, що вона дійсно є представником суспільства. Вважаю, що ми ефективно виконуємо свої обов’язки. Сьогодні депутати – в дискусії з виконавчою владою, але ми добиваємося якісних результатів, якісної її діяльності, якісного представлення інтересів громади, інтересів виборців.

 

  1. Чи отримуєте Ви зарплатню за свою діяльність?

— Депутатство – діяльність неоплачувана, за громадське навантаження народні обранці в обласній раді грошей не отримують. Колеги довірили мені керівну посаду першого заступника голови Херсонської обласної ради, тож за це зарплатня передбачена. Але ж Ви самі підкреслили, що я займаюся розвитком аграрного підприємства на Херсонщині, тож значно більшу суму, ніж мені нараховується, я витрачаю на благодійність. Тож, однозначно, на своїй посаді я не через гроші.

 

  1. Чому, на Вашу думку, депутати обласної ради віддали свої голоси саме за Вас та обрали першим заступником голови Херсонської обласної ради?

— Напевне саме тому, що я зміг переконати, що буду чесно та правильно виконувати  функціональні обов’язки першого заступника. Повірили у мене. Я говорив їм про свої принципи, про те, що робитиму, та яка у мене життєва позиція.

 

  1. Давайте тоді зупинимося на обов’язках. Василь Васильович, чим Ви займаєтеся в обласній раді? Які напрямки куруєте?

— Ми, депутати, є представницькою владою, тобто представляємо інтереси суспільства та контролюємо роботу виконавчої влади, іншими словами обласної державної адміністрації – аби вона якісно та в рамках закону виконувала свої функціональні обов’язки. На сесії ми приймаємо рішення, якими ОДА потім керується, у тому числі при прийнятті бюджету, питань економіки, соціальної політики, тобто майже всіх сфер життя – починаючи від медицини і закінчуючи будівництвом доріг. Як перший заступник голови Херсонської обласної ради я курую майже все сфери діяльності ради, в тому числі і роботу апарату. Беру участь у депутатських комісіях, відстежую підготовку документів та проектів рішень, які виносяться на сесію.

 

  1. Що можете віднести до своїх досягнень на посаді?

— Не можу сказати, що в мене є особисті досягнення. Якісних результатів ми добиваємося у тісній співпраці з колегами-депутатами та виборцями.  Так, у результаті нашої наполегливості Державне агентство рибного господарства виконало свої обов’язки по формуванню рибного патруля на Херсонщині. Це якісний ривок у сфері охорони біоресурсів, збереження флори та фауни, боротьби з корупцією серед посадовців Херсонрибоохорони. Також ми вже підготували проект рішення про створення регіонального ландшафтного парку «Гілея», до якого увійдуть більше 80 тисяч гектарів лісу. Це дозволить посилити контроль над вирубкою хвойних насаджень, врятувати їх від знищення. Інакше Херсонщині загрожує екологічна катастрофа і виникнення пилових бур. Наразі ми створюємо усі умови, аби до Херсонської області прийшов бізнес та почав вкладати в неї кошти – без корупційних проявів, хабарників, абсолютно прозоро. Буде бізнес – будуть робочі місця, податки, наповнений бюджет, можливість фінансувати соціальні програми. Наразі вже проведені переговори та є впевненість, що на базі обласного онкологічного диспансеру буде створений сучасний онкологічний центр, який на абсолютно новому світовому рівні надаватиме медичні послуги не тільки для жителів Херсонської області, а й для усього півдня України. До нас заходять інвестори – шведи – які мають вкласти кошти в обладнання.  Ми якісно просунулися по спортивному та освітньому напрямкам. На багатьох комунальних підприємствах призначені нові директори, поставлені нові завдання. Наразі передбачаємо можливість більшого фінансування з обласного бюджету на розвиток спорту, придбання інвентарю, обладнання, заохочення спортсменів. Одне за питань, яке зараз розглядаємо, – про передачу об’єкта незавершеного будівництва спортивного центру по вул. Перекопській у Херсоні, та спорудження там басейну. Поки спеціалісти говорять, що добудувати якісний басейн ми не зможемо, наразі об’єкт проходить експертизу. Якщо дійсно це не вийде зробити, то на цій території плануємо створити Палац для ігрових видів спорту. Є впевненість в тому, що ми доведемо цю справу до кінця.

 

  1. Що ще не встигли реалізувати?

— В мене є задум проекту, який дехто може назвати фантастичним, але я дійсно мрію про його реалізацію, що допоможе економіці Херсонщини стати на ноги, а регіону – заявити про себе на увесь світ!  Якщо казати про територію Херсонської області, то на її узбережжі знаходиться багато лиманів та озер. Тут за рахунок мільйонів років сформувалися великі об’єми мінеральної грязі, що має лікувальні властивості. Вона дуже багата солями, які ефективно лікують захворювання опорно-рухового апарату: це артрози, артрити, грижі, захворювання хребту… Сьогодні до 25-30% населення всієї Землі на них страждають, сотні тисяч людей їдуть лікуватися на Мертве море. Але не на Херсонщину, хоча таких місць, як у нас, на планеті не так вже й багато! І в наших силах це змінити – без великих капіталовкладень! Якщо, наприклад,на території, починаючи від Сивашу, безкоштовно виділити світовим мережам тисячу гектарів землі під будівництво бальнеологічних курортів та на 10-15 років звільнити від їх податків. Тоді відомі компанії самі будуть зацікавлені в роботі з нами і більше того – самі почнуть возити сюди людей!  А це нові робочі місця для жителів Херсонщини, це поштовх для розвитку сільського господарства, це надходження до бюджету області! Адже усіх приїжджих треба годувати, надавати електроенергію, тепло, гарячу воду… Це водій, який привезе туристів, це екскурсовод, який розповість про унікальність Херсонщини, це фермер, який виростить овочі. А що фермеру потрібно? Сіялка.  А це – поштовх до розвитку машинобудування. А машинобудування – це що? Енергетика, металургія, програмне забезпечення… Одне робоче місце в туристичній та курортній індустрії створить навколо себе десять додаткових. Майже все узбережжя Херсонської області – неосвоєне. Ми бачимо, що клімат змінився. Можна їздити відпочивати та лікуватися, починаючи з травня і до жовтня, –  це цілих шість місяців! В наших силах створювати такі ж курорти, як у Туреччині, але треба, щоб сюди зайшов інвестор, і необхідно створити умови для цього. Ось про реалізацію саме таких планів для розвитку Херсонщини я мрію!

 

  1. Василь Васильович, у всіх досі на слуху звірячий напад на вас восени 2016 року. Ви пов’язуєте його з професійною діяльністю та роботою на посаді першого заступника голови Херсонської обласної ради? Які новини по цій справі?

— Це був замовний злочин зі спробою вбивства. Мне вбивали. Саме так я заявив на допиті під час останнього засідання суду наприкінці травня. Справа про напад на мене розглядається Херсонським міським судом вже півтора роки. Мій адвокат припускає, що через велику завантаженість суддів вирок у ній винесуть не раніше початку 2019 року. Наразі суд ухвалив подовжити строк тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні злочину ще на два місяці. Впевнений, що це була помста за принципову позицію: боротьбу з тими, хто обкрадає державу та простих українців, розплата за війну з корупцією. Я дуже добре пам’ятаю цей день, 10 листопада 2016 року, адже саме тоді до Херсона приїжджав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Напад стався біля під’їзду будинку у обласному центрі, де я мешкаю з родиною. Мене били по голові металевим прутом, від звірячих ударів з-за спини я отримав тяжкі травми. Напад однозначно пов’язаний з моєю професійною діяльністю, адже саме тоді обласна рада жорстко зайнялася питанням корупції серед посадовців рибоохоронної сфери. За нашими підрахунками, через корупцію бюджет втрачає близько 500-600 мільйонів гривень. Обвинуваченому у скоєнні злочину на момент арешту було 37 років. Він не працює, має погашену судимість і неповнолітню дитину. На мою думку, заарештований – лише виконавець замовного злочину. І так, я впізнав нападника. Хоча до цього версія захисту зводилася до того, що обвинувачений мене не бив, і я його взагалі не впізнав.

 

  1. Подекуди в інтерв’ю та публічних висловлюваннях Ви – достатньо різкий, не боїтеся називати речі своїми іменами. Це викликано Вашою посадою або життєвою позицією?

— Це моє «я». Це моя точка зору, це мій душевний стан. Я зажди так чинив, посада тут не грає ніякої ролі. Говорити те, що ти відчуваєш і розумієш та доводити це – моя позиція. Робити щось заради піару? Ні, це не про мене.

 

 

  1. Василь Васильович, як Ваша родина ставиться до Вашої роботи та постійної публічності? Чи не виникає бажання залишити все та присвячувати час лише сім’ї, а не громадській діяльності?

— Звісно, часу на родину не вистачає. У мене шестеро дітей: четверо дорослих синів, один ще зовсім маленький – півторарічний, а наймолодшій донечці – всього кілька місяців! А ще – троє онуків! Можливо, сім’я і хотіла б аби я усе покинув та займався тільки нею. Але я не можу. Відчуваю, що не маю права так вчинити. В мене є риса характеру: якщо не я, то хто? Хто робитиме те, чим я займаюся? Якщо я розумію, що можу щось змінити, я йду і змінюю, не сиджу склавши руки. Мабуть це в мені закладено генетично: коли є несправедливість, я не можу на це дивитися спокійно. Я намагаюся втрутитися. Мене так виховав батько, він сам завжди так чинив. Я для себе назавжди зрозумів: син завжди виховується саме вчинками батька. Саме так і ти будеш робити в майбутньому. Я це ввібрав. Я спостерігав за ним, я бачив, як він говорить, як і що він робить. Я пишався тим, як саме він чинить. Я пишаюся тим, що він мені це все передав. Напевне, це така життєва позиція. Інакше я не можу. Інакше я дихати не зможу. Якщо буде несправедливість і я буду мовчати, я почну воювати сам з собою, зростатиме мій внутрішній гнів.

А коли є вільний час, то звісно проводжу його з дітьми. З дорослими – це бесіди, спілкування, батьківські поради. З маленькими граюся, ношу їх на руках (посміхається – ред.). Ось сьогодні найменша донечка Евангеліна прокинулася о шостій ранку та почала зі мною розмовляти своєю дитячою мовою. Носив її півтори години. А напередодні ввечері вона заснула так само –  у мене на руках. Поспати довше ранками поки не виходить (посміхається – ред.).

 

Василь Васильович, дякую за бесіду!

 

 


css.php